БЛОКАТОРИ АКВАПОРИНОВИХ КАНАЛІВ ТА МОНООКСИД ВУГЛЕЦЮ ВПЛИВАЮТЬ НА МІОКАРД В УМОВАХ ІШЕМІЇ-РЕПЕРФУЗІЇ

Анотація

Функціонування серцево-судинної системи забезпечується роботою йонних та аквапоринових каналів. Порушення у їх роботі завдають шкоди усьому організму, знижуючи працездатність та якість життя. Основним чинником ушкоджувального впливу у серцевосудинній системі є ішемія. Реперфузія міокарду часто супроводжується негативними процесами: розвивається інтерстеціальний та клітинний набряк. Переважна більшість транспорту води у тканинах серцево-судинної системи забезпечується спеціальними каналами - аквапоринами, які також транспортують гліцерин, сечовину та аміак. Можливість регульованого впливу на ці канали є важливою мішенню для розробки терапевтичних засобів, які б стримували ішемічно-реперфузійне ушкодження. В якості блокаторів аквапоринових каналів особливої уваги заслуговують монооксид вуглецю та антиконвульсанти (ламотриджин та вальпроати). Дослідження проведені на лабораторних мишах, які було розділено на 5 груп. Перша
група – контрольна, мишам другої – четвертої груп через зонд уводили, відповідно, фенітоїн, ламотриджин, топірамат. У п’ятій групі через ізольоване серце під час перфузії пропускали перфузійний розчин, який протягом 30 хв насичували СО. Для дослідження коронарного потоку, метаболічних змін та окремих показників електричної активності використовували методику ретроградної перфузії ізольованого серця, на якому моделювали ішемію та реперфузію. Виявилося, що фенітоїн, ламотриджин та СО мали вазодилатаційні властивості, проте топірамат мав вазоконстрикторний вплив. Ламотриджин знижував поглинання глюкози у період перфузії, фенітоїн та топірамат – наприкінці реперфузії, СО – у період реперфузії. Депонування Са2+ встановлене у групі, яка отримувала фенітоїн. У групах із ламотриджином та топіраматом депонування спостерігалося на початку реперфузії. Використання перфузійного розчину із СО призводило до накопичення Са2+ лише наприкінці реперфузії. Підвищена продукція креатиніну спостерігалася лише у групах, що отримували фенітоїн та топірамат. Рівень аспартатамінотрансферази збільшувався лише
у групі із ламотриджином у період перед ішемією. Антиконвульсанти та СО під час перфузії знижували амплітуду зубця R, під час ішемії навпаки – відбувалося посилення
вольтажу. Вкорочення інтервалу R-R встановлено лише у групі із фенітоїном. Ламотриджин та топірамат подовжували інтервал R-R, СО вкорочував його під час
репрефузії. Тож, вплив на аквапоринові канали призводив до змін коронарного потоку, засвоєння глюкози та депонування кальцію міокардом, також знижувався ступінь
ураження міокарду в умовах ішемії-реперфузії.